БОЧАН Ігор Омелянович

Доктор економічних наук, доцент, Заслужений працівник освіти України. Директор Львівського економічного бізнес-коледжу.

Службова адреса: 79007, м. Львів, вул. Менцинського, 8. Тел. 72‑68‑80.

Народився 02.08.52 р., Тернопільська обл., Теребовлянський район, с. Гайворонка. Закінчив економічний факультет Львівського державного університету ім. Ів. Франка за спеціальністю "Планування народного господарства" (1978). В 1991 захистив кандидатську дисертацію "Політико-економічні аспекти взаємовідносин Схід–Захід". У 2002 р. захистив докторську дисертацію на тему "Формування приватного сектора в умовах ринкової трансформації економіки України: проблеми інституціональної теорії і практики".

Нагороджений орденом "За заслуги" ІІІ ступеня.

Голова ради директорів ВНЗ І–ІІ рівнів акредитації Львівської області.

З позицій інституціонального підходу дослідив приватний сектор економіки у різних економічних системах і науково обґрунтував його теоретичне значення та практичну цінність для становлення ефективної національної економіки України. Зробив розгорнутий аналіз ідей учених-інституціоналістів у контексті проблем становлення приватного сектора в Україні, що є значним внеском у розвиток інституціональної теорії. Утвердив новий напрям у вітчизняній економічній науці "Інституціональна теорія приватного сектора". З позицій інституціоналізму встановив, що рушійною силою сучасної економіки є не тільки матеріальні фактори, а й політичні, духовні, моральні, правові та інші. Для України основою формування приватного сектора є такі інституціональні передумови: становлення розвинутого конкурентного середовища на основі політики дерегуляції і поліпшення процедур входження в ринок і виходу з ринку; становлення відкритої економіки з державною підтримкою пріоритетних галузей і виробництв; зосередження держави на завданнях швидкого інституціонального розвитку. В кожній економічній системі внутрішні і зовнішні зв’язки відбуваються через елементи інституціональної системи. В Україні нема багатьох необхідних інститутів: не розвинуто інституціонально-правове середовище у приватному секторі, яке не надає йому стійкості і соціальності; не сформовано ефективних механізмів взаємодії державних інститутів у ринковому середовищі; не сформовано конкурентного середовища, в якому повинні діяти недержавні господарські структури, а принцип конкуренції не став визначальним під час приватизації державного майна і проведення політики банкрутства; загострюється боротьба груп інтересів при одночасному послабленні державної влади. Зробив висновок, що у період ринкової трансформації, коли громадянське суспільство ще не сформувало своїх політичних партій і соціальних інститутів, які б відстоювали загальнонаціональні інтереси, головним суб’єктом управління залишається держава. Держава зобов’язана переконати суспільство, що обраний шлях реформ є абсолютно правильним, але не легким. Добробут суспільства можливий лише за умов рівноправного та гармонійного розвитку альтернативних фори власності. Ці форми власності повинні не заперечувати, а доповнювати одна одну. Інституціоналізм сповідує принцип необхідності державного втручання в економіку і контролю суспільства над бізнесом. Автор одноосібної монографії "Приватний сектор сучасної економіки", понад 50-ти наукових праць і двох навчальних посібників "Предмет і метод економічної теорії" і "Основи теорії суспільного вибору". У збірнику наукових праць Українського Вільного Університету (Мюнхен) у 1995 р. видав наукову статтю "Підвищення рівня підготовки, культури праці і професійної мобільності кадрів як шлях до економічно зрілої держави".

Підготував двох кандидатів наук.